Сьогодні, у тривожно-випробувальний час, ці слова прозвучали закликом до єдності й миру під час урочистої лінійки, присвяченої Дню знань в Кіровоградському медичному коледжі. Директор навчального закладу, звертаючись до студентів, зазначила, що старше покоління покладає великі сподівання на майбутніх фахівців, які дуже потрібні оновленій країні. До своєї неньки-України, котра нині переживає не жорстокі часи, учасники Першовересневої лінійки зверталися словами, піснями, молитвами. Зокрема, отець Діонісій нагадав присутнім: від нас, від нашої громадянської позиції залежить життя країни, і прочитав молитву за мир в Україні.

Ти людина українська, вкраїнського роду, 
Українці — то є назва славного народу. 
Україна — то край славний, аж по Чорне море, 
Україна — то лан пишний, і степи, і гори. 
І як мені України щиро не кохати? 
Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти. 
І як мені України щиро не любити? 
Мене вчили по-вкраїнськи Господа молити. 
За свій рідний край і нарід я Господа молю: 
Зішли, Боже, Україні і щастя, і долю!

Україно, Україно

Після далечі доріг

Вірне серце твого сина

Я кладу тобі до ніг…

Т. Петренко

Ніколи і ніде ви не знайдете таку чудову землю як українська. Вона повна різноманітних людей. Але не всі люди, які живуть тут, цінують їх. Саме для вшанування краси української землі у нашому коледжі відбувся захід, бо ми народилися в Україні.

Сім'я – це безперечно найголовніше у житті кожної людини і кожен хоче я би його сім'я була щасливим та затишним місцем, де кожен її член міг знайти підтримку.

На Регіональній науково-практичній конференції висвітлювалась тематика «Сім'я: виклик сучасності» тому доречним були розглянуті питання, які стосуються людей, які вже мають родину або є її членом, або планує її створити. Були розглянуті сучасні проблеми сім'ї, наприклад, в останні роки у молодих сім'ях збільшується кількість конфліктних ситуацій, які спричиняють сімейне неблагополуччя, що веде до розпаду сімей. Багато страждань спричиняє невміння прощати. Невирішені проблеми і неприємності накладаються, і прощення починає здаватися неможливим. Кожен із подружжя «забиваються» у всій емоційний куток, стаючи при цьому не здатними сприймати біль іншого. І тоді обидва почувають себе в'язнями сім'ї без кохання.