У сучасному світі існує безліч проблем, одні – руйнують плани, калічать долі, інші - забирають життя. Актуальність теми ВІЛ/СНІДу  рік за роком набирає все більшої популярності. Це безпосередньо пов`язано зі збільшення кількості ВІЛ-інфікованих та втрачених життів внаслідок СНІДу. Нас, як майбутніх медичних працівників, дуже тривожить дана проблема, тому ми повинні спільними зусиллями пропагувати, зокрема серед молоді, здоровий спосіб життя, а особливо проконсультувати молодих людей з таких важливих питань як ВІЛ/СНІД.

 На щастя у нашому місті Кіровограді є люди, котрі не байдужі до цього всього, вони займаються досить важливими на сьогодні справами, вони надають: юридичну допомогу, консультації психолога, безкоштовне тестування на ВІЛ, консультації з питань репродуктивного здоров`я. Всю цю нелегку, але досить корисну і життєво необхідну працю проробляють активісти, волонтери Обласного фонду «Повернення до життя», що вже не перший рік працює, викладається на повну,  заради молоді Кіровоградщини, їхнього здоров`я насамперед. В цьому році представники групи 219С прийняли активну участь в акції « Безпечна весна». Творчий конкурс характеризувався за такими номінаціями: найкраще відео, найкраще фото, найкраще есе, найкращий малюнок.

 11 травня у затишному приміщенні Художнього музею відбулося нагородження учасників конкурсу  « Безпечна весна». Студенти медичного коледжу, разом із викладачем психології, Мир`ян Оксаною Володимирівною, проробили велику працю, доклали якомога більше зусиль, аби захистити честь нашого любого навчального закладу, і не дарма, наші студенти показали гарні результати: у номінації « Найкраще відео » студентка групи 219С  Івченко Аліна зайняла І місце; у номінації « Найкраще фото » студентка групи 219С Єраносян Інга виборола почесне І місце; у номінації «Найкращий малюнок » студентка групи 219С Золотухіна Яна виборола ІІ місце; у номінації « Найкраще есе » студентка групи 219С Незельська Наталія зайняла І місце. Кожного з учасників було нагороджено грамотою  та подарунком.

 Група 219С не тільки з цікавістю та захоплення спостерігали за нагородження, а й стала справжньою підтримкою для наших конкурсантів. Студенти дуже вдячні за теплий прийом адміністрації музею, він є чудовим, вражаючим, величним. Дякуємо нашій любій Оксані Володимирівні, за той поштовх, за те що допомогла повірити у власні сили, завдяки її настановам студенти нашого коледжу захистили його честь гідно!

  Від себе хочеться додати: не бійтеся  і не соромтеся, а вчасно прийдіть до людей, котрі у будь-який час готові простягнути руку допомоги. Дякуємо за те, що, на Кіровоградщині такі люди є! Своєю проведеною роботою переможці конкурсу хотіли захистити населення, навчити протидіяти компаніям або групам, навчити вчасно говорити « Ні!». Бережіть себе і своє здоров`я.  Пам`ятайте:  вам є куди звернутися за допомогою, не зволікайте, дійте, доки не пізно,  життя йде своєю течією, рухайтеся і Ви! Кожен думає, що його омине стороною, з ким завгодно, тільки не зі мною, та це страшне лихо не обирає, ця страшна чорна хвороба не шкодує нікого, не залишає в живих, будь-хто може інфікуватися, від цього лиха не застрахований ніхто, тому не думайте, що саме вас пошкодує , будьте уважними, бережіть своє життя і своїх близьких, не вчиняйте необдуманих дій, ніколи не втрачайте надію. Якщо вірити в диво , воно обов`язково  станеться. Ніколи не опускайте рук! Звертайтеся за допомогою, порадою навіть до зовсім незнайомих людей, це краще, ніж сидіти в бездіяльності.

 Бережіть себе, будьте здорові і щасливі!
 Викладач Мир'ян О.В.,
 студентка групи 219С Незельська Наталія

МОЄ ПЕРШЕ “КОХАННЯ”…

 Їй було 17, вона вірила в чисте, взаємне кохання, думала знайти непросто хлопця, а майбутнього чоловіка, мріяла про щасливу сім`ю, відносини, що побудовані на взаєморозумінні, щирих почуттях, взаємодопомозі. Всі її друзі вже давно зустрічалися, а вона в свої 17 не мала жодного хлопця, і це її трішки бентежило. Вона розпочала шукати проблему в собі, відчувала себе нікому не потрібною! Але…Одного разу “ кохання” знайшло її, і як це робиться в сучасному світі, її майбутній хлопець написав повідомлення в соцмережі, і хто б тоді знав що з цього вийде. Декілька днів спілкування і вони вже почали зустрічатися, і їй це подобалося, так чому б і ні, вона нарешті зрозуміла як це… Закохатися. Йшли дні, місяці, і з кожним днем дівчина розуміла, що любить все більше, і більше. Вона - вперше закохалася так щиро; він, а що він, на його рахунку вже скільки таких закоханих, ці відносини не здавались йому серйозним почуттям!

 Справжні почуття охопили її, і вона була здатна на все заради нього, і він це добре знав, тому і сказав: “Хочу чогось більшого, що ти ведеш себе, мов у дитячому садку, тобі ж не 3 роки!”. Вона прекрасно розуміла на що він натякає, але не хотіла поспішати, і до того ж думка про те, що вона в нього не перша дуже бентежила дівчину. “Мало що може статися”, - казала вона сама собі. Тиждень вмовлянь і “шантажу”, і дівчина погодилась перейти на новий рівень відносин, адже вона його так любила, і не хотіла , щоб він пішов від неї, так як він не перший раз погрожував, що залишить її одну.

 Звичайний травневий день… Вона була дуже знервована, але більше за все хотіла догодити коханому. Так… Вечір був не з легких. На її думку він пройшов доволі таки непогано, хоча в його очах вона не бачила минулого блиску й захоплення. Наступного дня роздався телефонний дзвінок, ‒ “Коханий  дзвонить”, ‒ подумала вона. Холод і байдужість в голосі насторожили її, та й не дарма. Сталося найгірше. Вона найбільше боялася почути: “Нам треба розлучитися”. Після цих слів всередині у неї все перевернулося, здавалося світ щойно зруйнувався під її ногами.

 Довгі місяці, роки, вона не могла  все забути, спокійно жити далі, хоча й вибачила його! Її синочок ходить до школи, він її найбільша розрада, після таких довгих років муки в самотності. Вона дуже любила хлопчика, бачила в ньому все прекрасне, що є в цьому світі, хоч і розуміла, що недовго їй залишилося насолоджуватися моментами проведеними з рідною кровинкою. Вона безнадійно хвора. СНІД! І цей факт був найтяжчим для неї. Кожного дня картала себе за дурість минулого, а зробити вже нічого не могла…Дурість, і тільки так вона могла охарактеризувати події минулих років. Тільки через свою легковажність і необдуманість вона тепер страждає, а найголовніше, що її засмучувало ‒ це думка про сина, який страждатиме через неї, так як знала, що ще зовсім трішки і він залишиться один і так картала себе за те, що змусила вчинком минулого страждати невинну людину…Через рік її не стало. Тепер її любому синочку вже 30, у нього є престижна робота, дім, машина, а найголовніше ‒ СІМ`Я. Жінка, яку він дуже любить, двоє діток. Час від часу він згадує материні слова: ”Запам`ятай синку, завжди роби так як тобі підказує твоє серце, не кажи слів за які не відповідаєш, завжди тричі подумай перед тим, як щось зробити, будь впевнений в своїх оточуючих. Не підпускай близько людей, не знаючи всі їх сторони! Роби шляхетні вчинки, вчинки справжнього чоловіка. Будь перш за все – ЛЮДИНОЮ!“

• Попередня
• Наступна