Шевченко і медицина

Цілком відомо, що Тарас Григорович Шевченко був у дружніх стосунках з багатьма відомими на той час лікарями. Зокрема, поет приятелював з Андрієм Йосиповичем Козачковським, який був людиною висококультурною, дуже цікавився українською народною поезією і був великим патріотом України. У добрих стосунках Т.Шевченко перебував і неодноразово зустрічався в Петербурзі та на Поділлі з відомим українським поетом – Степаном Руданським. Був людиною дуже високоосвіченою, знав латину, грецьку та польську мови. За фахом Руданський був лікарем.

З інших лікарів-українців, з якими Шевченко був у приятельських стосунках, слід згадати доктора М.С.Александрійського, який свого часу закінчив закінчив медичний факультет Київського університету. Александрійський був досить впливовою, багатою та культурною людиною. Він ставився до Шевченка з великою прихильністю.

Наприкінці 1860 року Т.Г.Шевченко познайомився у свого приятеля, лікаря М.Лазаревського, з відомим лікарем, доктором Барі.

Саме Барі встановив Шевченку діагноз набряку легень і сказав Лазаревському, що стан хворого поета безнадійний. Відомий лікар-поляк лейб-медик доктор Круневич підтвердив діагноз. Відбувся симпозіум, але у випадку українського поета навіть найкращі представники медицини були безпорадні. Призначені ліки давали лише тимчасове полегшення, але врятувати не могли. Відомо, що навіть у наш час набряк легень є одним з найтяжчих захворювань, і боротьба з ним навіть при сучасному високому рівні медичної науки є дуже складною.

Останній з лікарів, хто бачив Шевченка живим, був доктор Барі.