Кіровоградський медичний фаховий коледж ім. Є.Й. Мухіна має цікаву історію. Його коріння сягає у XVIII століття. У 1787 році на базі Єлисаветградського шпиталю була відкрита медико-хірургічна школа, яка проіснувала десять років. Певний час справу медичної допомоги населенню було зосереджено в земських управах. Указ від 1 січня 1864 року відкривав земствам новий шлях для охорони здоров'я, починалася нова ера медицини на Єлисаветградщині. З'являються лікарські дільниці, в їх складі амбулаторії, фельдшерські пункти. Однак медичне обслуговування жителів міста було вкрай незадовільним.

19 січня 1918 року в Єлисаветграді встановлюється радянська влада. Медична мережа була передана військовому відомству, приватні лікарні націоналізовані. Холера, що спалахнула влітку 1919 року вимагала напруженої роботи всіх медичних закладів. На початку 1920 року в підпорядкуванні епідемічної служби повітздороввідділу Єлисаветграда було 16 лікувально-профілактичних закладів: «Червоний госпіталь», лазарет, дві міські лікарні та чотири амбулаторії. Працювало 48 лікарів і 52 фельдшери, а на кінець відбудовного періоду в 17 лікарнях і амбулаторіях 144 лікарі та фельдшери надавали працюючим безкоштовну медичну допомогу.

У 1924 році в Єлисаветграді було чотири лікарні па 250 ліжок, чотири дільничних амбулаторії, центральна робітнича поліклініка, туберкульозний диспансер, два фельдшерських пункти, дитяча консультація, дитячий будинок на 85 ліжок.

У 1925 році ВЦВК і РНК УРСР затвердили Положення про місцеві органи Народного комісаріату охорони здоров’я. В окружних і районних виконкомах були введені посади інспекторів з питань охорони здоров’я. Поряд із зростанням і вдосконаленням лікувальної мережі, створенням спеціальної медичної допомоги проводиться цілеспрямована робота щодо підвищення кваліфікації лікарів. Так, протягом 1925-1926 р.р. на курсах за різними спеціальностями в інститутах Одеси та Харкова побувало 14 лікарів із Єлисаветградського повіту. Інші підвищували свою кваліфікацію на базах місцевих лікувальних закладів. Серед середніх медичних працівників було багато ротних фельдшерів, яких готували при Одеському гарнізонному шпиталі. Вони зазвичай не мали високої кваліфікації, на відмінну від фельдшерів, випущених школами. Виникла потреба в підготовці медпрацівників безпосередньо в окружному центрі.

Зінов’євську медпрофшколу було відкрито у жовтні 1928 року. До неї було подано 167 заяв, а зараховано 88 учнів, які поділялися на дві групи: фельдшерську в складі 46 осіб і акушерську – 42 особи. Учнями першого набору стали ті, хто працювали на посадах медичних працівників, не маючи документів про відповідну освіту, а також випущені в роки Першої світової війни ротні фельдшери – вони й склали групу першого випуску помічників лікарів.

Першим директором училища був М.Е. Леонтьєв, в штаті адміністративного персоналу було двоє осіб, педагогічного – 11: досвідчені викладачі, провідні фахівці й лікарі Б.В. Бреслав, М.А. Квят, Д.Е. Лапков, П.І. Приз, С.С. Рейснер, А.В. Рєзников, К.І. Самгородський, А.А. Чвалінський, Н.І. Ширман.

Навчального корпусу фельдшерсько-акушерська школа не мала, тож заняття проводились в приміщенні колишньої школи №18, яка знаходилась по вул. Шевченка, 10. Орендна плата за рік складала 300 карбованців. Школа існувала за рахунок коштів, котрі вносилися учнями. Діти поділялися на тих, що оплачували навчання, – 74 осіб, та тих, хто навчався безкоштовно, – 14 осіб.

У 1929-1930 навчальному році в медпрофшколі навчалося 212 осіб, у 1930-1931 – 320, а у 1938 р. кількість учнів становила 905 осіб.

Вогняний смерч війни перервав мирне життя людей, перекроїв долю викладачів і студентів. Зі зброєю в руках стали вони на захист рідної Вітчизни. Під час окупації міста фашистськими загарбниками училище було закрито. На окупованій території активно діяли партизанські та підпільні групи, в яких брали участь медичні працівники, викладачі та випускники училища.

Шляхами війни пройшли викладачі та випускники Кіровоградської фельдшерсько-акушерської школи: М.М. Савченко – лікар, учасник партизанського загону. У 1943 році він організував партизанський шпиталь у Чорному лісі біля с.Дмитрівка; А.І. Калінкіна – медсестра поліклініки заводу "Червона зірка". За диверсійну і пропагандистську роботу в грудні 1943 р. була розстріляна в гестапо; Г.М. Буяков – викладач хірургії фельдшерсько-акушерської школи. Під час окупації надавав медичну допомогу бійцям партизанського загону. Після війни протягом 20 років працював головним лікарем, хірургом у лікарні св. Анни. Н.Ф. Одиноченко – директор фельдшерсько-акушерської школи 1950-1953 років, викладач терапії. Під час війни лікувала хворих партизан.

Заняття в медшколі відновили 2 березня 1944 року. Протягом року в школі навчалось 239 осіб, в 1946 р. – 579, а в 1950 р. – 833. Очолювали її В.К. Ведута (1946-1950 р.р.), а з 1950 р. – Н.Ф. Одиноченко (1950-1953 р.р.).

У післявоєнний час контингент учнів поступово збільшувався, розширювалося коло фахів, за якими велась підготовка медичних працівників – медсестер загального профілю та дитячих лікувально-профілактичних закладів, фельдшерів, акушерок, санітарних фельдшерів, фельдшерів-лаборантів, зуботехніків, фармацевтів.

Кількість учнів складала:

- 1955 р. – 542 особи;

- 1960 р. – 582 особи;

- 1965 р. – 988 осіб;

- 1970 р. – 1222 особи.

У різні роки заклад очолювали: М.Є. Леонтьєв (1928-1931), Є.Г. Кавуновська (1931-1941), К.С. Карліна (1944), Є.П. Фесенко (1944-1946), В.К. Ведута (1946-1950), Н.Ф. Одиноченко (1950-1953), Л.Л. Лементарьова (1953-1973), Б.О. Біленко (1973-1975), П.В. Колечкін (1975-1997), П.І. Сидоренко (1997-2013). З 2013 року на посаду директора коледжу призначена С.О. Бондарь.

Заступниками директора з навчальної роботи працювали: І.Я. Вергелес, О.Ф. Токова, Г.А. Посторонко, В.І. Марущак, Г.О. Бондаренко, В.П. Шевчук, О.Б. Варава.

За час існування заклад неодноразово змінював свою назву: Зінов’євська медпрофшкола (1928 р.), потім Зінов’євський медичний технікум (1930-1931 рр.), Кіровоградська середня медична школа (1940 р.), далі – фельдшерсько-акушерська школа (до 1941 р.), обласна медична школа (1944 р.), Кіровоградське медичне училище (1954 р.), Кіровоградське медичне училище ім. Є.Й. Мухіна (1968 р.) Кіровоградський медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна (2000 р.), Кіровоградський базовий медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна (2001 р.), Кіровоградський медичний фаховий коледж ім. Є.Й. Мухіна (2019 р.).

Спочатку заклад орендував приміщення загальноосвітньої школи. У 1930 році йому була відведена будівля по вул. Великій Перспективній, 14.

У 1967 році почалося спорудження нового навчального корпусу, а згодом і нового гуртожитку. Учні училища з великим ентузіазмом працювали на будівництві. Багато зусиль для створення матеріальної бази доклала тодішній директор Л.Л. Лементарьова, яка протягом 20 років очолювала заклад.

9 лютого 1968 року Постановою Кабінету Міністрів Української РСР Кіровоградському медичному училищу було присвоєно ім'я Єфрема Йосиповича Мухіна, випускника фельдшерсько-акушерської школи, доктора медицини, професора.

У 1971 році було введено в експлуатацію новий навчальний корпус на 1200 студентів, в якому розмістилося 35 добре обладнаних аудиторій, 24 кабінети, 17 лабораторій, бібліотека з читальною залою, спортивна зала, їдальня. В училищі діяли два відділення – денне і вечірнє. На денному навчалося близько півтори тисячі осіб за такими профілями: сестринська справа зі спеціалізацією з педіатрії, лабораторна справа, гігієна, санітарія та епідеміологія, стоматологія ортопедія, фармація. Без відриву від роботи навчалися понад сто вісімдесят майбутніх медсестер. Практичні заняття проходили в навчальних кабінетах, що знаходилися в лікувально-профілактичних установах.

В училищі на той час працювало понад вісімдесят штатних викладачів, з них десять відмінників народної освіти, п’ять відмінників охорони здоров’я. Кращі з кращих спеціалісти охорони здоров'я міста, лікарі від Бога навчали майбутніх своїх помічників. Це – Є.І. Безруков, Д.С. Бугайов, Д.А. Бердичевський, Г.М. Буяков, С.А. Заславська, Б.І. Ірха, І.В. Карпенко, А.А. Плам, М.С. Плахотіна, Н.В. Писарєва, В.А. Сидорова, М.Ф. Дука, І.І. Приходченко, Н.С. Тарасова, В.М. Самоходський, С.С. Слуцька, Т.І. Федорова, М.І. Швець, Е.С. Якубовський, В.П. Рибачков, Т.О. Рибачкова, І.І. Арделян, В.П. Арделян, Г.М. Доценко, В.І. Марущак, Г.А. Посторонко, Л.С. Гуріна, П.І. Садівнича, Ю.Г. Ісаєва, А.Е. Сійліс та багато інших.

Упродовж 22 років незмінно керував училищем (з вересня 1975 р. по липень 1997 р.) Петро Васильович Колечкін, випускник медучилища, лікар-педіатр. За час його діяльності було розширено навчальну базу закладу, організовано роботу навчальних кімнат на лікувальних базах міста, створено методичний кабінет, придбано нові технічні засоби навчання й обладнання для кабінетів доклінічної підготовки.

У 1981 році Міністерство вищої та середньої спеціальної освіти СРСР вперше направило до училища на навчання іноземних громадян. До групи ввійшло 12 осіб з Лаосу, Анголи, Конго, Гвінеї-Бісау, Кабо-Верді, Мавританії. Через кілька років в училищі вже навчалося близько 100 осіб із 18 країн. Було утворено відділення іноземних студентів. Протягом 10 років навчальний заклад підготував 137 медичних працівників для країн Азії та Африки.

Значну роль в освітньому процесі медучилища відіграли заступник директора з навчальної роботи Г.О. Бондаренко (1985-2009 р.р.) та заступник директора з практичного навчання Г.М. Люльченко (1981-2000 р.р.) На той час у колективі сформувалася творча група викладачів, яка успішно розвивала нові технології навчання, впроваджувала нові педагогічні та методичні підходи в навчально-виховний процес. Викладачі: В.М. Кравчук, О.Є. Червона, З.О. Байдануца, А.М. Притула, Н.М. Шишканова, Т.Л. Іващук, Л.І. Шевцова, Л.М. Солохіна, К.Л. Савенко, В.М. Сидорова, В.Д. Косьміна, В.П. Арделян, Л.В. Хоружа, В.Г. Ткач, Н.О. Покрова, І.І. Приходченко, Л.І. Сікорська, О.Д. Немчинова, П.Я. Діденко, В.С. Макаренко, В.А. Дрибіна, І.А. Шейко, Ю.В. Федечкін, Н.М. Федечкіна Г.С. Петрова, Л.П. Гуренко, Ф.А. Голобачанська, А.В. Ігнатьєва, С.С. Островська, Ю.В. Задорожна, Л.М. Жаравіна, Л.М. Кушнір, О.О. Іванова, Т.Є. Лісученко, Л.С. Гуріна, Ю.Г. Ісаєва, Г.І. Гриценко, В.М. Полтавський, М.М. Скорик, В.І. Падурець, В.М. Гандзій, В.П. Чорна, Н.І. Полтавська, В.Р. Лавренов, І.Т. Нагорнюк, В.І. Марущак та багато інших висококваліфікованих фахівців.

З липня 1997 по 2013 рік медичний заклад очолював Петро Іванович Сидоренко – кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар України. Навчальною роботою в коледжі з 1993 по 2014 роки керував Василь Петрович Шевчук – відмінник освіти України. З вересня 2014 року по серпень 2018 року посаду заступника директора з навчальної роботи обіймала О.Б. Варава. Понад 15 років заступником директора з виробничої практики була Т.М. Гут, відмінник освіти України. У 1998 році було відкрито відділення післядипломної освіти та відділення довузівської підготовки.

У липні 2000 року училищу було надано статус коледжу, а у 2001 році – базового медичного коледжу. Коледж ліцензовано як вищий навчальний заклад освіти І рівня акредитації з правом підготовки спеціалістів на базі повної та базової загальної середньої освіти. За роки свого існування навчальним закладом підготовлено понад 50 тисяч фахівців.

Значна частина випускників після закінчення вищих медичних закладів, сьогодні обіймає посади лікарів, очолює відділення обласних, міських та районних медичних закладів. Імена багатьох із них стали відомими за межами області та України.

Гордістю коледжу є його педагогічний колектив та співробітники, чимала частина з них – колишні випускники закладу: Т.С. Плахтій, К.Л. Савенко, Л.М. Солохіна, Т.М. Глоба, О.М. Ляшок, А.В. Парфеній, С.І. Семенська, О.П. Багаткіна, В.І. Байдануца, І.В. Доніна, І.Д. Бірюкова, С.О. Куц, Н.В. Волошина, А.В. Степанова, О.В. Кулібаба, І.А. Маковей, А.П. Острова, О.А. Семеняченко, І.О. Гуненко, А.О. Попова, О.В. Мир’ян, Ю.М. Василенко, І.О. Крутських, Л.П. Рева, І.П. Будянська, Л.І. Черненко, Т.В. Скворцова; А.С. Антоненко, В.О. Апілат, Т.І. Василенко, О.О. Дубченко, Я.Я.Москаленко, О.Ю.Чабан, М.А. Щебетюк, Т.А. Ярославцева.

З жовтня 2013 року медичний коледж очолює Світлана Олександрівна Бондарь – лікарка, доктор філософії у галузі охорони здоров'я. За час її керівництва навчальним закладом відбулися позитивні зміни в роботі колективу, які спрямовані на оновлення навчально-виховного процесу, постійний творчий характер праці викладачів, демократизацію стосунків між викладачами і студентами.

Директорка докладає максимум зусиль для підвищення ефективності й результативності навчання, надання йому творчого характеру шляхом впровадження в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій. Керівник закладу бере активну участь у роботі всеукраїнських семінарів та конференцій, налагоджує стосунки із навчальними закладами щодо міжнародного співробітництва.

Сьогодні Кіровоградський медичний фаховий коледж ім. Є.Й.Мухіна здійснює підготовку спеціалістів за освітньо-кваліфікаційним ступенем Фаховий молодший бакалавр.

Навчальний процес забезпечують 62 штатних викладачі та 16 внутрішніх сумісників, серед яких: спеціалістів вищої кваліфікаційної категорії – 41 особа, з них: 1 кандидат медичних наук, 1 кандидат історичних наук, 1 доктор філософії з медицини, 2 доктора філософії з педагогіки, 3 кандидати педагогічних наук, 1 кандидат філологічних наук; 20 осіб зі званням "викладач-методист", 10 спеціалістів І кваліфікаційної категорії та 12 спеціалістів ІІ кваліфікаційної категорії.

Викладачі коледжу постійно працюють над створенням власних підручників, посібників, програм, методичних рекомендацій з усіх навчальних дисциплін. Лише за останні роки видано понад 7 підручників з грифом МОН та МОЗ України для студентів навчальних медичних закладів.

У коледжі функціонує 5 відділень: медсестринське, фельдшерське, медико-фармацевтичне, відділення післядипломної освіти та загальноосвітньої підготовки.

Навчальна база налічує 34 кабінети та 18 лабораторій, які обладнані сучасною аудіо-, відеотехнікою, забезпечені фантомами та муляжами для відпрацювання практичних навичок.

З метою якісної підготовки фахівців педагогічний колектив тісно співпрацює з лікувальними закладами міста, які мають потужну клінічну базу. На 24-х лікувально-профілактичних базах обладнано кабінети з клінічних дисциплін, котрі забезпечені сучасною апаратурою, предметами догляду, інструментарієм. Характерною рисою освітнього процесу в коледжі є його фахова спрямованість, про що свідчать результати участі студентів у всеукраїнських конкурсах професійної майстерності "Ескулап" та "Панацея".

Викладачам і студентам за особливі успіхи у навчальній, громадській, культурно-масовій роботі та професійну майстерність вручаються іменні премії і стипендії Є.Й. Мухіна. Лауреатами іменної премії Є.Й. Мухіна серед викладачів стали: В.М. Круглікова, Г.А. Чернишенко, Л.І. Чамлай, О.Є. Червона, Т.М. Гут; а стипендії – студенти Катерина Кошова, Ростислав Грязнов, Наталя Семянікова, Владислав Диченко та Іванна Тинкалюк.

У навчальному закладі вже третій рік поспіль "Фондом Костенко" проводиться конкурс на здобуття стипендії імені Валентини Костенко (випускниці медичного училища) "За милосердя" на знак пошани і пам'яті до високих чеснот медичної сестри. Метою стипендії є відзначити кращих студентів коледжу, неформальних лідерів колективу, хто завдяки знанням, авторитету, високим морально-етичним якостям є взірцем для інших. Переможницями стипендії стали студентки медсестринського відділення: Анна Мацак, Катерина Манойленко, Дарина Канюка і Віталіна Михайлюк.

У жовтні 2018 року коледж відсвяткував своє 90-річчя. З нагоди ювілею трудовий колектив навчального закладу за вагомі досягнення у підготовці фахових спеціалістів для медичної галузі відзначено Грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою облдержадміністрації та обласної ради, грамотами департаменту охорони здоров'я та департаменту освіти і науки.

На сучасному етапі метою освітньої діяльності Кіровоградського медичного фахового коледжу ім. Є.Й. Мухіна є підготовка фахівців нового покоління з високим рівнем знань, які здатні працювати в умовах інтеграції України до світового співтовариства й конкурувати на світовому ринку праці. За останні роки коледж здобув широке визнання та авторитет серед навчальних закладів медичної та наукової спільноти України. Тому розпочата у далекому двадцять восьмому році минулого століття справа підготовки медичних фахівців має своє логічне продовження, а духовна аура педагогічного колективу зіткана з віри й любові, добра і милосердя, сприяє тому, "аби молодіж у звичаях добрих та науках вільних навчена була".