У жорстокому ХХ столітті жила людина, що стала символом і зразком доброти та самозречення для кількох поколінь. Матір’ю її називають мільйони людей. Мати Тереза – жінка, яка стала святою… Так називався захід, який підготувала та провела, за сприяння бібліотеки коледжу, група 211 С.

 Маленька, сухенька бабуся. Такою з телеекранів запам’яталась нам Мати Тереза. Проникливий погляд, усміхнене обличчя, грубі, непропорційно великі, натруджені руки. Віддана, з впевненою вірою у Господа, альтруїстська, щира, безкорислива місіонерка, яка отримала Нобелівську премію миру, народилася у сім'ї албанців в районі, який зараз є територією Македонії.

 Вона прийняла повну обітницю черниці та згодом заснувала Орден Милосердя, покликання до якого відчула ще в 12 років. Вона носила дешеве сарі, яке носили бідні індійські жінки, але з маленьким хрестиком біля лівого плеча. Кольори монашого вбрання були біло-блакитні, бо: білий – колір чистоти, блакитний – небесний символ Матері Божої. Більшу частину життя монахиня прожила в Індії, де допомагала нужденним. Вона змогла обернути в свою віру цілу плеяду молодих жінок, яких і сьогодні називають калькутками. Орден Милосердя зараз налічує понад 90 представництв. Єі в Україні. Матір Терезу – католицьку монахиню, яка прославилась організацією медичної допомоги індійським біднякам – 4 вересня 2016 року, єдину з наших сучасниць, зарахували до сонму святих.

Вона жила і діяла, не докоряючи нашій байдужості, нашій бездумній суєті. Не нарікала на долю, не шукала сенсу життя. Вона радісно робила те, що здається за межами інтересів людини: казала кожному непримітному, злиденному, убогому «Ти не самотній!»

 В такі важкі часи, які зараз переживає наше суспільство і країна, в душах студентів виникають проблемні питання, які часто залишаються без відповіді: Чому ж сьогодні милосердя втратило свою цінність? Невже для того, щоб дістати доброту зі свого серця потрібен Чорнобиль або АТО? Хіба у повсякденному житті немає людей, які потребують допомоги?

 Милосердя і доброта – це два крила, на яких тримається людство. А благодійність завжди була у традиціях нашого народу. Тому на фактах біографії Матері Терези, студенти групи 211С намагалися в присутніх запалити іскру доброти, милосердя та співчуття. «А кому як не майбутнім медичним сестрам, чий незримий подвиг - рятувати людські життя, ці людські чесноти виховувати і плекати в своїх серцях». На цьому наголосила у заключній промові завідувач І медсестринським відділенням, Чамлай Людмила Іванівна.

 Бажання творити добро, бути милосердним, толерантним, доброзичливим повинно бути сенсом життя кожного медичного працівника. Тому робіть добро, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. Пам’ятайте слова Матері Терези, які вона вважала істиною: «Найбільше щастя – це віддавати себе іншим».

 Куратор групи 211С Степанова А.В.