Аудиторія навчального закладу, заповнена студентами – першокурсниками, розквітла вишиванками, яскравими українськими рушниками (завідувач відділенням Червона О.Є.). Обрамлений  портрет Великого Кобзаря, свічка, квіти, книжкова виставка його творів, ювілейне видання – все це надавало неповторного колориту літературно – музичній композиції «Шевченко мобілізує», приуроченої 201 – річниці Тараса Шевченка. Під звуки урочистої музики свято розпочалося словами: «Все йде, все минає… Та залишаються в історії імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує все людство. До них належить й ім’я великого поета Т. Г. Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народу. Історія мого життя, писав поет, становить частину історії моєї Батьківщини».

Читці – декламатори, студенти групи 318 Л (куратор групи Антоніна Петрівна Острова), змусили всіх присутніх ще раз задуматись над вічною та завжди актуальною мудрістю поезії Кобзаря.

Кожен виступ залишив враження, але з особливою майстерністю відтворив образ Тараса Шевченка Володимир Сорокін. Запам’яталась і зворушлива сценка розмови матері Катерини відтворив образ Тараса Шевченка. Запам’яталася зворушлива сценка розмови матері Катерини (студентка Хріненко Юлія) з маленьким Тарасиком (з цією роллю блискуче впорався Володя Соловйов).

Тихою ніжністю повіяло від пісні « Зоре моя вечірняя», в якій втілилась сповідь Шевченка про рідну Україну (солістка Оксана Драч, гр. 328Л).

Олексій Козачинський виконав пісню на слова Т. Шевченка «Думи мої, думи мої», а завершальним акордом була пісня «Нехай квітує Україна».

Вдячність сценаристам Тітовій Олені Миколаївні та Міхеєвій Антоніні Олександрівні за патріотично створене дійство, а студенту з гр 338Л Дикусару Максиму -  за мультимедійне відображення невмирущої творчості Тараса Шевченка.

Свято завершилось виступом заступника директора з виховної роботи, кандидата філологічних наук Присяжнюк Світлани Степанівни, яка подякувала всіх учасників і висловила думку, що Тарас Шевченко як явище – невичерпний, неосяжний, феноменальний, істинний, бо за кожним його словом стоїть доля рідної України. Це особливо важливо зараз, коли миру потребує земля українська і весь народ, що на ній проживає.

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї господа моліть…

Ці слова вчителя і наставника потонули в аплодисментах.

Пророчим закликом лунає Кобзарева настанова прийдешнім поколінням: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте…», яка сприймається як керівництво до дії. Адже кому, як не майбутнім освіченим, кваліфікованим медичним працівникам дбати про здорову, красиву і щасливу націю.

Завідувач бібліотеки

Валентина Касімова.