Коли стають до зброї діти,

Народ цей – не перемогти!

М.Луків

(29 січня – День пам’яті героїв Крут)

Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього", - говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого - як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться.

Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. 1kДата 29 січня увійшла в українську історію як День пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

Супроти чужої навали,

Супроти смерті – в стужу, сніг,

Ось тут вони, ось тут стояли

І всього жменька – триста їх.

29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом століття є національним 2kсимволом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки: "Віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського 3kнароду. Всіх горожан самостійної Української Народної Республіки зазиваємо стати непохитно на сторожі добутої свободи й прав нашого народу й усіма силами боронити свою долю від усіх ворогів Української Народної Республіки".

Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого "молодшого брата". Проголошення самостійної України стало кісткою в горлі Леніна і його помічникам. З виступу Троцького: "Нам необходимо возвратить Украину Росии. Без Украины нет Росии. Без украинского угля, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может, она задохнется. Отправляясь на Украину, помните, что для достижения своей цели все средства одинаково хороши. Ни на одну минуту не забывайте, что Украина должна быть нашей. Желаю вам полного успеха".

І тридцятитисячне військо більшовиків під командою Антонова та царського полковника Муравйова рушило на Україну.

На початку січня 1918 року ситуація на нашому північному фронті склалася дуже несприятливою для нас. Всі боєздатні війська були відправлені на фронт. І в цей час для охорони Центральної Ради був сформований курінь виключно з учнів середніх шкіл та студентів, який і був відправлений в напрямку на станцію Бахмач.

А ворог уже підходив до станції Крути, де Студентський курінь і прийняв бій.

Студентський курінь складався з молоді, що ніколи не тримала рушниці в руках та не пройшла елементарних військових вправ. З огляду на поспіх вояки Студентського куреня були відправлені на фронт у тому одязі, в якому ходили до шкіл.

28 січня о 4-й годині ранку поїзд зупинився на станції Крути, що між Ніжином і Бахмачем. Увесь день готувалися до бою.

Настав холодний похмурий ранок 29 січня. О 9-й годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до бою. Юнаки старшинської школи розташувалися праворуч, а студенти - ліворуч від залізничної колії, за два кілометри на схід від станції Крути. Невдовзі розгорівся кривавий бій.

Наступами матроси Балтійського флоту - їх було близько 5 тисяч бувалих вояків на 300 молодих борців за волю України.

4kЗемля дрижала. Схід вогнем горів.

Сурмили сурми. Гримали гармати.

А в їх очах вогнистих та завзятих,

Палав святий благословений гнів.

Ішли, де простір снігових полів,

Де смерть взялася з вітром танцювати.

Свистали кулі… Рвалися гармати,

І – постаті майнули в вир віків.

5kБій був запеклим і тримав до полудня. Молоді воїни билися відчайдушно, виявляли зразки хоробрості. Та сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на протилежний, до студентів, хтось замінив слово "відступати" на "наступати". Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулися 6kвперед… На смерть. Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.

В думках перетинаю час

І намагаюсь осягнути

Одвічний дух, що кликав вас,

Герої, у вогонь під Крути…

Силенна сила ворогів…

Вас триста… Тільки триста…

Відважних, відданих синів.

І кожен гордий і пречистий.

Назад немає вороття.

7kКрокує смерть у завірюсі,

А ти стоїш іще дитям

Худеньким, змерзлим, чубчик русий.

Але вже воїн! Захисник

Своєї рідної Вкраїни.

До зброї хоч іще не звик,

Ти битимешся до загину.

О, скільки на багряний сніг

Лягло в той день облич дитячих…

Не жах, а подив склом застиг

В очах німих, уже незрячих.

Вінок терновий на хресті

Сльозами зрошує могилу,

Хвилини ті для нас святі,

Це крок твій у безсмертя, сину.

Двадцять сім здорових і вісім поранених студентів потрапили в полон. Їх по-звірячому замордували і заборонили місцевим селянам поховати.

8k9 лютого Київ захопили червоногвардійські загони Муравйова та загони червоного козацтва Примакова. Розпочався кривавий терор. У перші два дні більшовицької окупації було знищено 15 тисяч мирних жителів. Стріляли в тих, хто говорив українською мовою, хто носив національне вбрання.

Через два тижні Київ звільнили від більшовиків, і кияни пішли розшукувати у крутянських снігах останки тіл юних героїв.

9kБуло закуплено 200 домовин для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за допомогою місцевих селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак усіх загиблих знайти не вдалося. 19 березня 1918 року до Києва приїхав сумний потяг. Родичі, друзі, знайомі прийшли розпізнавати тіла. Та пізнати було важко. Усі мертві були по-звірячому понівечені. З привезлих впізнали 5 студентів університету Святого Володимира, 8 студентів Українського Народного університету та 5 гімназистів. Інших так і не розпізнали. Вбитих синів батьки поховали у родинних гробівцях. Більшість було поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі.

10kЗ числа загиблих та розстріляних студентів і гімназистів відомі прізвища лише двадцяти. Це студенти Українського Народного університету: Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сірик, Омельченко; студенти Київського університету Святого Володимира: Олександр Попович, Володимир Шульгін – єлисаветградець, наш земляк, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андріїв; гімназисти 2-ї Кирило-Мефодіївської гімназії: Андрій Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григір Пінський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко, Микола Ганкевич.

11kПохорон відбувся з військовими почестями, за державний кошт. Домовини з тілами вбитих і розстріляних були вкриті малиновими китайками і поставлені на селянські вози. Похоронна процесія пройшла через місто. Під час Служби Божої на могилі співав хор під керівництвом Олександра Кошиця. Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Він сказав: "Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки".

Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року, на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили, до могили Героїв прийшли студенти і гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеалом, за які життям заплатили герої.

Перші згадки і справжня реальна оцінка захисників Крут відбулася після набуття Україною незалежності в 1992 році. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність.

12kПам'ять про Крути болючіша ще й тим, що і тепер Україна перед небезпекою бути знову поглинутою ненаситним московським окупантом. І на Тебе чекають випробування, які Ти мусиш витримати, щоб захистити Батьківщину від будь-якої агресії. Гартуйся і готуй себе до праведної боротьби за волю і майбутнє твого Народу, пам’ятаючи наших Героїв.

 

Я вбитий був під Крутами,

На полі, на крові,

Я впав під рідним прапором

в заметі снігові.

 

Я, кулею московською

Пробитий напроліт,

Встаю, щоб знав послухати

Шевченків Заповіт.

Я встав, бо хочу глянути

На золоту блакить,

Я встав, та знову падаю,

Бо кров моя горить.

Мій Господи, під Крутами

Я за Вкраїну вмер,

На бій з моїми вбивцями

Дай сил мені тепер!

І підійми Ти кожного –

Живих братів моїх

І мертвих - гріх лежати нам

В землі козацькій - гріх.

Як за Вкраїну згинути

Нема кому з живих,

Ми встанемо, мій Господи,

З безодень світових.

Горітиме, палатиме

Ярмо нове й старе,

Хто вбитий був під Крутами

Воскресне і не вмре!