Друк


«Афганістан: подвиг, біль, пам’ять…»

26 років тому в Афганістані закінчилася десятилітня військово-політична спецоперація Радянського Союзу, участь у якій взяли 160375 військовослужбовців – вихідців з України, 3360 з яких – загинули, 72 – пропали безвісти, 3560 – стали інвалідами. Згодом війну в Афганістані керівництво тодішнього СРСР визнало політичною помилкою, однак це аж ніяк не применшує особистого подвигу тих, хто став прикладом самопожертви та вірності військовій присязі.

Афганська війна належить до тих подій XX-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.

Самовідданість, мужність і бойову майстерність, властиві військовим в Афганістані, змушені були підтвердити і західні військові експерти. На другому етапі виведення ОКРВ з Афганістану багато солдатів та сержантів, яким настав час звільнятися, добровільно зголосилися залишитися там ще на кілька місяців. Мета одна ‒ не наражати на небезпеку в останні місяці війни молодих, необстріляних. «Афганці»-ветерани краще за інших знали, що від куль, гранат, мін, снарядів найчастіше гинули молоді й недосвідчені. Такий факт свідчить багато про що ‒ і про гуманізм, і про самопожертву, і про масову мужність. Але особливо яскраво він характеризує атмосферу братерства, військової дружби, що панувала в радянських частинах і підрозділах. Мабуть, так кожен із героїв розумів свій патріотичний обов’язок перед Батьківщиною.

Саме з метою вшанування пам’яті воїнів-героїв, які самовіддано віддали своє життя за мир та спокій на афганській землі був присвячений захід з нагоди виведення військ з Афганістану. Студенти фельдшерського відділення, під керівництвом завідуючої відділення Чамлай Л.І., стали активними учасниками у проведенні заходу. Приємно вразило, що студенти І курсу, група 111л, за підтримки керівників студентського клубу, доклали зусилля, щоб присутні та гості відчули ‒ молодь не залишається осторонь від історичних подій, вшановує пам’ять всім загиблим воїнам-інтернаціоналістам.

В жахливих подіях афганської війни опинилися відважні, мужні молоді хлопці, наші випускники Кіровоградського медичного коледжу – Косьмін Олександр та Ходак Віктор, які є прикладом для молодих людей. Косьмін Олександр, 12 липня 1987 року при виконанні службового обов’язку в Афганістані загинув, як герой. Посмертно нагороджений орденом Червоної зірки. Ходак Вікторпроходив службу військовим лікарем, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Республіці Афганістан. 7 липня 1987 року Віктор героїчно загинув, надаючи медичну допомогу пораненим бійцям під щільним вогнем противника. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.Дедалі більше віддаляють роки від нас ту війну, але стоять обеліски, які будуть вічно нагадувати про тих, хто не повернувся до батьківської хати. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали ‒ «Мамо, я живий...»

Афганістан...

Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.

Шануймо батьків наших рідних. Пониклих

В журбі за синочком, що смерть там знайшов...

Геройськи загинув! У вічність пішов!...

В рамках заходу прозвучали пісні, вірші як спогад про афганську кампанію що залишила невиліковну рану в душах та серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків. Відбулося покладання квітів до меморіальних дошок, нашим випускникам Косьміну Олександру та Ходаку Віктору, які загинули в Афганістані виконуючи свій інтернаціональний обов’язок.

Пам’ятаємо, що забувати досвід історії ‒ злочинно. Віддати забуттю сумний досвід афганської війни ‒ означає знехтувати трагічним уроком історії, що неминуче призведе до нових війн, кровопролить і трагедій...

Мир’ян О.В.,

викладач основ психології,

куратор групи 111л